1. Любіть дитину, частіше обіймайте її.
2. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Знаходьте радість у спілкуванні. Цікавтеся справами та проблемами дитини.
3. Розвивайте дитину: заохочуйте до малювання, розфарбовування, вирізання, наклеювання, ліплення. Обов’язково привчайте дитину до звички читати книжки щодня.
4. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії містом.
5. Надавайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу.
6. Обмежте перегляд телепередач, ігри на комп’ютері до 30 хв.
7. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички і любов до праці.
8. Не робіть із дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом сім’ї зі своїми правами й обов’язками.
9. Пам’ятайте, що кожна дитина має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на свою власну думку.
10. Вранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, не вживайте образливих слів.
11. Не підганяйте дитину, розрахувати час – це ваш обов’язок, якщо ж ви з цим не впорались – провини дитини в цьому немає.
12. Не відправляйте дитину до школи без сніданку: у школі вона витрачає сили.
13. Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів.
14. Забудьте фразу: «Що ти сьогодні отримала?». Зустрічайте дитину спокійно, не ставте тисячу запитань, дайте їй розслабитися.
15. Якщо дитина замкнулася, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді все сама розкаже.
16. Зауваження вчителя вислуховуйте не в присутності дитини. Вислухавши, не влаштовуйте сварки. Говоріть із дитиною спокійно.
17. Після школи дитина повинна 2-3 години відпочити. Найоптимальніший час для виконання завдань – з 15 до 17 години.
18. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 30-40 хв. треба відпочивати 5-15 хв. залежно від віку дитини. Першокласникам потрібно кожні 15-20 хв. робити перерви на 10-15 хв.
19. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, дайте їй попрацювати самостійно. А коли буде потрібна ваша допомога, то без крику, зі словами «не хвилюйся», «ти все вмієш», «поміркуймо разом», «згадай, як пояснював учитель», допоможіть дитині.
20. При спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей: «Якщо ти будеш добре вчитися, то…»
21. Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
22. У сім’ї має бути єдина тактика спілкування дорослих із дитиною.
23. Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини.
24. Знайте, що діти люблять казки, цікаві історії, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Приділіть дитині 10-15 хв. перед сном.
25. Підтримуйте дитину. Ваша щира зацікавленість у її шкільних справах і турботах, серйозне ставлення до її досягнень і можливих труднощів допоможуть дитині розвиватися.
26. Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими вона зустрічається в школі. Поясніть їх необхідність.
27. Дитина ходить до школи, щоб вчитися, але їй може щось не вдаватися, це природно. Дитина має право на помилку.
28. Складіть разом із дитиною розпорядок дня, стежте за його дотриманням.
29. Підтримуйте дитину в її бажанні досягти успіху. У кожній роботі обов’язково знайдіть, за що можна її похвалити. І не просто хваліть, а розкажіть, що саме вона зробила добре.
30. Навчання – це нелегка і відповідальна праця. Школа – це важливо, але це не привід позбавляти дитину різноманіття, радості, гри…

Перше — не розглядайте наявні шкільні труднощі як особисту трагедію, не зневіряйтеся і, головне, прагніть не показати свого засмучення і незадоволеності. Пам'ятайте: ваше головне завдання — допомогти дитині. Тому приймайте і любіть її такою, якою вона є, тоді і їй буде легше.

Друге — налаштуйтеся і приготуйтеся до того, що вас чекає тривала спільна робота з дитиною (самотужки їй не впоратися зі своїми проблемами).

Третє — ваша головна допомога: підтримувати її упевненість в своїх силах, постаратися зняти з неї відчуття напруги і провини за невдачі. Якщо ви зайняті своїми справами і уриваєте хвилинку, щоб запитати, як справи або вилаяти, — це не допомога, а основа для виникнення нових проблем.

Четверте — забудьте сакраментальну фразу: "Що ти сьогодні отримав?" Не вимагайте від дитини негайної розповіді про свої шкільні справи, особливо якщо вона засмучена.Залиште її у спокої, вона розповість вам все, якщо буде упевнена у вашій підтримці.

П'яте — не обговорюйте проблеми дитини з вчителем в її присутності, зробіть це без неї. Ніколи не дорікайте, не лайте дитини, якщо поряд його однокласники або друзі. Не варто підкреслювати успіхи інших дітей, захоплюватися ними.

Шосте — цікавитися виконанням домашніх завдань слід тільки тоді, коли ви постійно допомагаєте дитині. При спільній роботі наберіться терпіння. Адже робота по подоланню шкільних труднощів дуже утомлива і вимагає уміння стримуватися, не підвищувати голосу, спокійно повторювати і пояснювати одне і те ж кілька разів — без докорів і роздратування. Типові батьківські скарги: "Немає ніяких сил, всі нерви вимотав." Розумієте, в чому справа? Не може стриматися дорослий, а винна — дитина.

Чомусь батьки вважають: якщо є труднощі в письмі, потрібно більше писати; якщо погано читає — більше читати; якщо погано рахує — більше вирішувати прикладів. Але ж ці утомливі заняття вбивають радість самої роботи! Тому не перенавантажуйте дитини тим, що у неї не виходить.

Дуже важливо, щоб під час занять вам ніщо не заважало, щоб дитина відчувала — ви з нею і для неї. Не дивіться "навіть одним оком" телевізор, не відволікайтеся, не переривайте заняття, щоб подзвонити по телефону або збігати на кухню.

Не менш важливо вирішити, з ким із дорослих дитині краще робити уроки. Мами зазвичай м'якші, але у них часто не вистачає терпіння, та і емоції б'ють через край. Батьки жорсткіші, але спокійніші. Прагніть уникати таких ситуацій, коли один з дорослих, втрачаючи терпіння, викликає на зміну і "на розправу" іншого.

Майте на увазі, що дитина, що має шкільні проблеми, тільки в окремих випадках буде повністю знати, що їй задано додому. І тут немає злого наміру: річ у тому, що домашнє завдання майже завжди дається в кінці уроку, коли в класі вже шумно, а ваш "відстаючий" втомився і майже не чує вчителя. Тому удома він абсолютно щиро може сказати: "нічого не задали". В цьому випадку спитайте про домашнє завдання у однокласників.

При приготуванні домашніх завдань загальна тривалість безперервної роботи не повинна перевищувати 20–30 хвилин. Паузи після такої роботи обов'язкові! Не прагніть за всяку ціну і "не жаліючи часу" зробити відразу всі домашні завдання.

Сьоме — не вважайте неприпустимим попросити вчителя: питати дитину тільки тоді, коли вона сама викликається, не показувати всім його помилки, не підкреслювати невдачі. Постарайтеся знайти контакт з вчителем, адже дитині потрібна допомога і підтримка з обох боків.

Восьме — працюйте тільки на "позитивному підкріпленні". При невдачах підбадьорте, підтримайте, а будь-який, навіть найменший успіх підкресліть. Найважливіше при наданні допомоги дитині — це винагорода за його працю, причому не тільки на словах. Якщо цього не робити, дитина, починаючи працювати, може подумати: "Немає сенсу старатися, ніхто не відмітить моїх успіхів". Винагорода обов'язкова: це може бути спільна прогулянка, похід в зоопарк, в театр.

Дев'яте — але дуже важливе! — дітям з шкільними проблемами необхідний розмірений і чіткий режим дня. Треба не забувати: такі діти зазвичай неспокійні, незібрані, а значить, дотримуватись режиму їм зовсім непросто.

Якщо дитина насилу встає, не смикайте її, не квапте, не підганяйте зайвий раз: краще поставте будильник на півгодини раніше.

Мабуть, найважчий час — вечір, коли пора лягати спати. Батьки прагнуть швидше укласти маленького учня в ліжко, а він, як може, тягне час. Нерідко це кінчається сваркою, сльозами, докорами. А потім дитина довго не може заспокоїтися і заснути. Можна надати йому і деяку свободу (дозволивши лягати не рівно в дев'ять, а з дев'яти до пів десятої). Дуже важливий повний (без будь-яких учбових завдань) відпочинок в неділю, і особливо в канікули.

Десяте, і останнє — своєчасність і правильність прийнятих заходів значно підвищує шанси на успіх. Тому, якщо у вас є можливість, обов'язково проконсультуйте дитину у фахівців (лікарів, логопедів, психоневрологів, педагогів). І виконуйте всі рекомендації!